Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 5024/1919/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційні скарги 1. Приватного підприємства "Маркеттранс" 2. Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Мацюра П.Ф., Разюк Г.П.)у справі№ 5024/1919/2011 Господарського суду Херсонської області за позовомпрокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна Українидо1. Козачелагерської сільської ради села Козачі Лагері Цюрупинського району Херсонської області, 2. Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Херсонтурист", 3. Приватного підприємства "Маркеттранс",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" в особі філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Херсонського регіонального управління, 2. Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", провизнання недійсними договорів купівлі - продажу та рішень,за участю представників:прокуратури:Кузнєцова Ю.В.,позивача:Лірченко О.А.,відповідача-1:не з'явились,відповідача-2:Мотін Ф.О.,відповідача-3:Полтєв В.І.,третьої особи-1:не з'явились,третьої особи-2:Болінський С.С.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.11.2011 р. позов задоволено частково: визнано недійсними рішення виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради "Про дозвіл на видачу свідоцтва" № 29 від 27.02.2002 р., № 27 від 27.02.2002 р., № 48 від 24.04.2002 р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. рішення Господарського суду Херсонської області від 29.11.2011 р. у справі

№ 5024/1919/2011 частково скасовано, позов задоволено повністю: визнано недійсними укладені між Приватним підприємством "Маркеттранс" та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" договори купівлі-продажу від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729283, від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729281, від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729279. В решті рішення Господарського суду Херсонської області від 29.11.2011 р. залишено без змін.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач-3 та третя особа-2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 256, 393 ЦК України, ст. 92 Конституції України, ст.ст. 35, 43 ГПК України. Доводи касаційних скарг зводяться до того, що матеріалами справи не доведено порушення прав чи інтересів позивача та держави внаслідок прийняття спірних рішень та укладення спірних договорів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники відповідача-1 та третьої особи-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевіркою, проведеною прокуратурою Цюрупинського району, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.1986 р. та акта прийому-передачі від 23.05.1986 р. Херсонським обласним товариством мисливців і рибалок будівлі і споруди туристичної бази ім. О.Вишні були передані Херсонській обласній раді по туризму і екскурсіях.

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях від 27.11.1989 р. Херсонську обласну раду по туризму і екскурсіях ліквідовано та рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" від 03.12.1991 р. створене Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіям "Укрпрофтур".

Рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур" від 27.07.1994 р. Херсонське обласне відділення „Херсонтурист" реорганізовано в Херсонське обласне дочірнє підприємство „Херсонтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур".

Рішенням позачергових зборів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур" від 09.12.1998 р. реорганізоване Херсонське обласне дочірнє підприємство „Херсонтурист" в Херсонське обласне закрите акціонерне товариство по туризму і екскурсіях „Херсонтурист".

Відповідно до акта передачі майна та будівель від 13.01.1999 р. № 14 Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур" передано у власність Херсонському обласному закритому акціонерному товариству по туризму і екскурсіях „Херсонтурист" як внесок до статутного фонду майно та будівлі загальною балансовою вартістю 5.545,00 грн., в т.ч. туристичну базу ім. О. Вишні.

На підставі ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішеннями виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради № 29 від 27.02.2002 р., № 27 від 27.02.2002 р., № 48 від 24.04.2002 р. за заявою Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" надано дозволи про видачу свідоцтва про право власності на будівлі і споруди туристичної бази ім. О. Вишні.

На підставі зазначених рішень Приватному Херсонському обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно на нежитлові будівлі, споруди туристичної бази ім. О. Вишні.

В подальшому між Приватним підприємством "Маркеттранс" (покупець) та Херсонським обласним ЗАТ "Херсонтурист" (продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729283, від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729281, від 03.03.2008 р. серії ВЕК № 729279, за якими реалізовано вище вказане майно.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними спірних рішень, суди виходили з того, що їх прийняття сприяло незаконному вибуттю спірного майна із державної власності. При цьому суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсними спірні договори, відзначив, що в даному випадку власником туристичної бази ім. О. Вишні є держава в особі Фонду державного майна України, а тому виключно йому належать повноваження щодо продажу вказаного майна.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Як зазначено у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 р. № 7, зі змінами і доповненнями, відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно з п. 3 вказаної постанови господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення інтересів держави, за твердженням прокурора та позивача, полягає у тому, що майно, з проводу якого прийняті спірні рішення, належить до державної власності та вибуло із неї незаконно.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, майна визнається судом незаконним та скасовується виключно за позовом власника.

Виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець майна, право власності якого порушене виданням вказаними органами актів, і таке право має вже існувати, тобто беззаперечно передувати зверненню до суду, адже відсутність права виключає його судовий захист.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У своїх запереченнях на позов, поясненнях та апеляційних скаргах відповідач-2, відповідач-3 та третя особа-2 стверджували, зокрема, наступне.

В постанові Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчих документів досліджувався склад майна, який був внесений до статутного капіталу АТ "Укрпрофтур", в т.ч. спірний об'єкт. При цьому його належності до державної власності не встановлено.

Натомість факт належності такого майна профспілкам, а не державі, за твердженням скаржників, підтверджується зокрема і постановою Вищого арбітражного суду України від 14.06.1997 р. у справі № 04-1/ЦА 137/7-7/30 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними установчих документів.

Однак суди попередніх інстанцій оцінку вказаним доводам не надали, а представлені на їх підтвердження докази належним чином не дослідили, в той час як згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Водночас суди врахували тільки твердження позивача про належність спірного майна до державної власності, хоча матеріали справи не містять документів, що підтверджують реєстрацію права власності за державою.

Також судами не надано оцінки доводам відповідачів про те, що спірний об'єкт 08.05.1986 р. був проданий Херсонським обласним товариством мисливців та рибалок Херсонській обласній раді по туризму та екскурсіях за ціною 1275 тис. руб. Майно було придбане за власні кошти Української республіканської ради по туризму і екскурсіях за рахунок коштів централізованого фонду республіканської ради по туризму та екскурсіях, про що свідчить постанова колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіям (протокол № 9 від 30.05.1986 р.). Тобто, до моменту продажу об'єкт належав на законних підставах продавцю - Харківському обласному товариству мисливців та рибалок.

Ні місцевий суд, ні суд апеляційної інстанції не дослідили цього договору, не проаналізували його правової природи, підстав виникнення у продавця прав власності на спірний об'єкт.

Також колегія суддів відзначає, що суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсними спірні договори, взагалі не вказав, з якої підстави, передбаченої ст. 203 ЦК України, такі договори визнані недійсними. Відтак, в цій частині постанова апеляційної інстанції є необґрунтованою, в висновки в цій частині передчасними та такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, судами не досліджено всіх вищевказаних обставин в їх сукупності та не надано оцінки доказам, наданим учасниками судового процесу на підтвердження вказаних обставин, в т.ч. належності спірного майна до державної власності.

Судами не наведено правового обґрунтування і не зазначено фактичних обставин, з огляду на які вищенаведені доводи або докази не взято до уваги судом.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Приватного підприємства "Маркеттранс" та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.11.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. у справі № 5024/1919/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков